Листівка до 8 березня

Нехай ця чудова весняна пора

Вам буде джерелом достатку й добра.

Хай ясний промінчик, мов сонячний птах,

Ніколи не згасне у Ваших очах.

В цей чудовий, весняний і теплий день хочеться творити, душа співає, а серце наповнюється теплом і любов'ю. Саме тому, в переддень 8 березня, в приміщенні бібліотеки було проведено майстер-клас по виготовленню листівок і подарункових коробочок до свята краси і жіночності.

Щиро вдячні учням 5 класу за гарно проведений час і виконану роботу. Надіємось, що даний урок приніс вам користь і приємні моменти вашого творчого життя.

© http://privitay.com.ua/8bereznja.php?dat=24&page=3

ГЕРОЇ НЕБЕСНОЇ СОТНІ

Їх назвали Небесною сотнею – українців, які загинули в Києві на Майдані, вулицях Грушевського та Інститутській. Гинули за честь, за волю, за право бути Українцем і за свою Батьківщину. Героїчна сотня, зробивши перший крок, журавлиним ключем полинула у вирій вічності, ставши нашими Ангелами-Охоронцями на небі.

Українські Ангели загинули за правду, свободу, незалежність своєї держави, і ціною жертовності показали, що наш український дух є незламним, а народ – нескореним. Безумовно, жодного з нас події, що відбувалися впродовж останніх місяців, не залишили байдужими. Тяжкий шлях уже позаду, але емоції й спогади завжди житимуть у наших серцях. Ці декілька місяців назавжди переписали сторінки історії України.

— Жінко, чого Ви плачете?.. Ваш син — герой… 

Ви що, не бачите… Ще цей хлопчина і он той…

— Героєм… був мені завжди…
з тих пір коли почав ...іти
… з тих пір… коли сказав він мама…
я так раділа… так ридала…
Від щастя сльози проливала…
так ніби знала… ніби відчувала…
я так його тримала… так оберігала…
та все ж пішов… за іншу битись маму…
мені ж залишив вічну рану…
А я дзвонила, кажу: «Сину, іди додому… бо там гинуть…
»А він: «Неправда… тут все мирно...»
Мені від того було дивно…
І я його чекала… так чекала…
він вернеться… я вірила… я знала…
І він приїхав не колись, а нині…
виходжу я… дивлюсь… моє дитя у домовині…
«як справи синку? ну кажи як справи?
… чого мовчиш… не хочеш подивитися на маму?
відкрий же очі… вставай… ти хочеш так лежати?
втомився, певно… вирішив поспати…
Боже… я тебе укрию…
ти ж такий холодний… живіт запав… напевно, ще й голодний
… ходи, я вже на стіл накрила…
Ходи, тебе чекає вся родина»
… А люди кажуть, що здуріла… що мертву так трясу дитину…
Та, що ті люди… що вони там знають…
Мій син — герой…
ГЕРОЇ НЕ ВМИРАЮТЬ…

Не плачте, мамо, я іще живий,
Хоча й лежу із кулею у грудях…
А наді мною, юним, молодим
Схилилися в скорботі люди…
Я не помру, ніколи не помру,
Мені в віках залишене безсмертя,
Хоча і вас тепер не обійму
Та я живу у всенароднім серці…

До вшанування пам'яті жертв Небесноі Сотні присвячується.

Висловлюємо подяку за допомогу в організації даного захоту учням та вчителям Борохівської школи, а також, директору будинку культури Чиж Світлані, бібліотекар Демедюк Марія, хореограф Гундер Андрій.

Міжнародний день захисту прав людини

Щорічно 10 грудня в світі відзначають Міжнародний день захисту прав людини. Ця дата була впроваджена Генеральною Асамблеєю ООН в 1950 році на честь прийняття 10 грудня 1948 року Загальної декларації з прав людини. Декларація стала першим світовим документом, що сформулював положення про права людини.

Текст Конвенції про права дитини готувався, обговорювався та узгоджувався більше десяти років. Конвенція ООН про права дитини - це угода між країнами. В ній записано, як уряд кожної країни має дбати про дітей. Конвенція була прийнята та відкрита для підписання та приєднання резолюцією 44/25 Генеральної Асамблеї ООН від 20 листопада 1989 року. Цей особливий документ було ратифіковано 191 країною світу.

Основні права людини — гарантована законом міра свободи (можливості) особи, яка відповідно до досягнутого рівня еволюції людства в змозі забезпечити її існування і розвиток та закріплена у вигляді міжнародного стандарту як загальна і рівна для усіх людей.

Про це було розказано учням нашої школи. Діти з цікавістю слухали про свої права, запитували та приймали участь в обговоренні тих чи інших ситуацій.

День Збройних сил України

Дорогі захисники Української держави! Солдати, прапорщики, офіцери!

6 грудня - День Збройним Силам України. Незважаючи на досить невелику офіційну історію українського війська, справжній вік Української армії сягає кількох століть, а її бойові традиції формувалися у важких кривавих війнах і конфліктах від Київської Русі до другої світової війни. І сьогодні солдати і офіцери Збройних Сил України гідно продовжують традиції своїх дідів і батьків. Не всі нині, на превеликий жаль, розуміють значення власної армії, призначення якої захищати суверенітет та незалежність держави від зазіхань зовнішніх агресорів. Бажаєш жити в мирі - готуйся до війни, говорить мудре народне прислів’я. Армія — це один з основних елементів стабільного і впевненого розвитку Української держави, а тому й рівень забезпечення військових має бути відповідним до покладених на них завдань. Нині ж до складнощів військової служби додаються численні життєві проблеми, насамперед житлово-побутові, які не надихають оптимізмом і наснагою офіцерський корпус, особливо молоде покоління військовослужбовців.

Щиро вітаємо всіх військовослужбовців з Днем Збройних Сил України та бажає Вам усім незламної волі в подоланні труднощів військового буття, надійного родинного тилу, богатирського здоров’я та звершення всіх ваших мрій і побажань.

Всесвітній день боротьби зі СНІДом

1 грудня 

День боротьби зі СНІДом було започатковано Всесвітньою організацією охорони здоров’я в 1988 році. Цього дня в багатьох країнах світу з метою привернути увагу до проблеми поширення вірусу імунодефіциту людини проводяться численні суспільні акції та благодійні концерти. 

Першу смерть від ВІЛ/СНІДу в Україні було зареєстровано того ж 1988 року, а вже в 1990-му було створено мережу центрів профілактики та боротьби з цією страшною хворобою. 

Згідно зі статистикою Міністерства охорони здоров’я України, протягом першого півріччя 2011 року на території держави було зареєстровано близько 17 000 нових випадків зараження ВІЛ/СНІДом – кількість, яка дорівнює населенню середньостатистичного українського райцентру. Наразі кожний сотий українець хворий на синдром набутого імунодефіциту або є носієм ВІЛ.

Сьогодні Україна посідає друге місце в Європі і п’яте у світі за темпами поширення вірусу імунодефіциту людини. З метою профілактики хвороби та допомоги хворим було створено кілька благодійних фондів, найвідоміший з яких – фонд «АНТИСНІД» Олени Пінчук.

Офіційним символом боротьби зі СНІДом стала червона стрічка, запропонована американським художником Френком Муром у 1991 році.

Не погасне біль голодомору: 1932-1933 р.р.

Щороку о 16.00 громадяни запалюють свічки і встановлюють їх на підвіконнях або на балконах, вшановуючи таким чином пам’ять мільйонів українців, яких було вбито.

Голод 1932-33 років охопив ті ж самі регіони України, але цього разу його спричинили, насамперед, політичні чинники. Голодомор 1932-1933 рр. був не випадковим явищем природного чи соціального походження, а наслідком цілеспрямовано застосованого більшовицькою владою терору голодом, тобто геноцидом.

Засвіти свічку у вікні,
щоб вони побачили той шлях.
Не бійся, навіть у імлі
вони знайдуть дорогу, і не питай, то як.Вони — то діти, старі і молоді,
котрих голод косив довгі дні.
Села залишалися одні, пусті.
Нікого не лишалось, вмирали всі.Самі в тому не винні,
в них забирали,
і нічого не лишали, це відомо нині,
забирали все, геть усе.Хто ж той нелюд, що посмів таке
з людьми зробити.
Посягнути на святе -
життя, посмів їх так безкарно вбити.Голод — то смерть найгірша,
ти змусив нею вмерти їх.
І нікому не дозволив більше
побачити, ні рідних, ні близьких.Хто ж ти смерть мільйонів,
що згубила народу цвіт.
Який їв дітей, собак, котів,
а про це не знав ще й світ.комунізм — смерть Народу.
Ходив по селах, а в руці коса.
Не минав ні дому, ні оброду,
кажуть гірше вже війна!Вожді народу — Сталін й Ленін -
тому все вина.
Було й багато інших,
та хто їх рахува.Плач убитих лунатиме повік,
його почувши пам’ятай,
усіх людей, що не дожили вік,
Ніколи ти не забувай!Тож поки жеврить свічка
у тебе на вікні -
ми пам’ятатимемо про голод,
ще довгі, довгі дні.

Міжнародний день толерантності

Його запровадили у 1996 році за рішенням Генеральної Асамблеї ООН. Саме цього дня ЮНЕСКО ухвалило Декларацію принципів терпимості. У Декларації йдеться про рівність усіх людей, незалежно від їхнього віросповідання, етнічної належності чи кольору шкіри. Ця Декларація розвиває принципи, які були сформульовані ще у 1948 році у Загальній декларації прав людини.

Як заявлено в Декларації принципів терпимості, «терпимість – це те, що робить можливим досягнення миру та веде від культури війни до культури миру».

 Мир не можливий без терпимості, а розвиток та демократія неможливі без миру.

Чи замислювалися ви коли-небудь над питаннями толерантності? Чи є терпиме ставлення до людей ознакою Вашої особистості? Чи відчуваєте Ви толерантне ставлення до себе?

 Сьогодні варто замислитися над цим і зробити себе і світ хоч на краплину добріше та толерантніше.

Козацькому роду нема переводу

26 жовтня 2016 року відбувся черговий День партнерства у бібліотеках Ківерцівської районної централізованої бібліотечної системи. Протягом дня було відвідано 9 бібліотек-філій системи.

Не забулись і про нашу бібліотеку.

 У гості до нас приїхали працівники сусідніх бібліотек.

14 жовтня "День Українського козацтва" та свято Покрови Пресвятої Богородиці

Конкурс "ЗОЛОТІ БАРВИ ОСЕНІ"

Ось і настала казкова пора року осінь. Жодна інша пора року не радує око таким багатством кольорів та відтінків, хоч кожна і по-своєму красива. Осінь недарма називають золотою - особливо на початку, коли листя на деревах стають усіх можливих кольорів - лимонно-жовті, жовтогарячі, золоті, червоні та насичено-багрові.
Така барвиста пора осені настає раптово та швидко минає. На зміну їй приходять дні, коли дивишся на світ ніби крізь сіру вуаль дощу.
Поміж цих похмурих і водночас яскравих осінніх днів було проведено дитячий  конкурс на тему: "ЗОЛОТІ БАРВИ ОСЕНІ".

Творчості учнів не було меж, все що оточувало нас у цей день було дуже яскраве, красиве, дивовижне, цікаве, захоплююче і незвичайне.

Дякуємо осінь, за твою красу та щедрість!!!

Ось і закінчилось тепле літо, закінчився відпочинок, розваги, відпустки. Пролунав перший дзвінок в Борохівській школі, прийнявши в родину школярів восьмеро першокласників, які з хвилюванням і гордістю чекали на цей день, адже для них це початок нового, незвіданого життя школяра.

 Школа приймає їх радісною посмішкою першої вчительки Світлани Володимирівни.

Шановні учителі та учні!
Щиро вітаємо Вас з початком нового навчального року!
Це – день, з якого починається дорога в майбутнє для кожного з нас.
Саме у День знань ми з особливою теплотою згадуємо своїх вчителів і викладачів, їх неоціненну роботу розуму і серця. Усім, хто в цей день прийде до навчальних закладів здобувати знання, бажаємо досягти своєї мети у житті, знайти взаєморозуміння з викладачами, зустріти добрих і надійних друзів.
Успіхів Вам у праці та навчанні.