Не погасне біль голодомору: 1932-1933 р.р.

Щороку о 16.00 громадяни запалюють свічки і встановлюють їх на підвіконнях або на балконах, вшановуючи таким чином пам’ять мільйонів українців, яких було вбито.

Голод 1932-33 років охопив ті ж самі регіони України, але цього разу його спричинили, насамперед, політичні чинники. Голодомор 1932-1933 рр. був не випадковим явищем природного чи соціального походження, а наслідком цілеспрямовано застосованого більшовицькою владою терору голодом, тобто геноцидом.

Засвіти свічку у вікні,
щоб вони побачили той шлях.
Не бійся, навіть у імлі
вони знайдуть дорогу, і не питай, то як.Вони — то діти, старі і молоді,
котрих голод косив довгі дні.
Села залишалися одні, пусті.
Нікого не лишалось, вмирали всі.Самі в тому не винні,
в них забирали,
і нічого не лишали, це відомо нині,
забирали все, геть усе.Хто ж той нелюд, що посмів таке
з людьми зробити.
Посягнути на святе -
життя, посмів їх так безкарно вбити.Голод — то смерть найгірша,
ти змусив нею вмерти їх.
І нікому не дозволив більше
побачити, ні рідних, ні близьких.Хто ж ти смерть мільйонів,
що згубила народу цвіт.
Який їв дітей, собак, котів,
а про це не знав ще й світ.комунізм — смерть Народу.
Ходив по селах, а в руці коса.
Не минав ні дому, ні оброду,
кажуть гірше вже війна!Вожді народу — Сталін й Ленін -
тому все вина.
Було й багато інших,
та хто їх рахува.Плач убитих лунатиме повік,
його почувши пам’ятай,
усіх людей, що не дожили вік,
Ніколи ти не забувай!Тож поки жеврить свічка
у тебе на вікні -
ми пам’ятатимемо про голод,
ще довгі, довгі дні.